Змагально - ігровий метод як фактор підвищення інтересу до занять з фізичного виховання

Бахеркіна М.В., викладач фізичного виховання

Маріупольського коледжу ДонНУЕТ

В практиці фізичного виховання використовуються різні форми організації занять із студентами. Проте досить давно звернув увагу на себе той факт, що студенти більш охоче займаються під час занять з використанням фізичних вправ змагальної і ігрової спрямованості, які ефективно сприяють гармонізації фізичного розвитку, фізичної підготовки та підвищення інтересу до занять з фізичного виховання.

Багаторічний досвід свідчить про те, що саме системне застосування змагального-ігрового методу у навчальному процесі значно підвищує його ефективність.

Основу ігрового методу становить певним чином підпорядкована ігрова рухова діяльність відповідно до обраного або умовного “сюжету” (задуму, плану гри), в якому передбачається досягнення певної мети багатьма дозволеними засобами в умовах постійної та значною мірою випадкової зміни ситуації.

Ігровий метод не обов’язково пов’язаний з певними загальновизнаними іграми, наприклад баскетболом, футболом, бадмінтоном, волейболом, а може бути застосований у будь-яких інших фізичних вправах (біг, стрибки, метання та ін.). Він є методом комплексного вдосконалення фізичних і психічних якостей людини.

Ігровий метод передбачає виконання рухових дій в умовах гри в межах характерних для неї правил, арсеналу техніко-тактичних прийомів і ситуацій. Використання ігрового методу забезпечує високу емоційність занять і пов’язане з вирішенням завдань у ситуаціях, що постійно змінюються і потребують високого рівня прояву силових і швидкісних якостей, витривалості, гнучкості, координації, технічних, тактичних і психічних можливостей. Ці особливості ігрової діяльності потребують від студентів ініціативи, сміливості, наполегливості, самостійності, вміння керувати своїми емоціями, прояву високих координаційних здібностей, швидкості реагування і мислення, застосування оригінальних і несподіваних для суперників технічних і тактичних рішень.

Однак ефективність ігрового методу не обмежується вирішенням завдань, пов’язаних із підвищенням рівня підготовленості студентів. Не менш важливе його значення і як засобу активного відпочинку, переключення тих, хто займається, на інший вид рухової активності з метою прискорення і підвищення ефективності адаптаційних і відновних процесів, підтримання досягнутого рівня підготовленості.

Одним із недоліків ігрового методу є обмежена можливість дозування навантаження, оскільки різноманіття способів досягнення мети, постійні зміни ситуацій, динамічність дій виключають можливість точного регулювання навантаження як за спрямованістю, так і за ступенем дії.

Змагальний метод – це один з варіантів стимулювання інтересу і активізації діяльності студентів з установкою на перемогу або досягнення високого результату у будь якій фізичній вправі при дотриманні правил змагань.

Змагальний метод застосовується для виховання фізичних, вольових і моральних якостей, удосконалення техніко-тактичних умінь і навичок, а також здатності раціонально використовувати їх в ускладнених умовах. Він використовується або в елементарних формах (наприклад, проведення випробувань під час занять на краще виконання окремих елементів техніки рухів: хто більше разів попаде до баскетбольного кільця м’ячами; хто стійкіше приземлиться; хто точніше попаде на планку та ін.), або у вигляді напівофіційних та офіційних змагань, яким надається в основному підготовчий характер (прикидки, контрольні, класифікаційні змагання).

Постійна боротьба за перевагу в особистих або колективних змаганнях у певних вправах – найбільш яскрава риса, що характеризує змагальний метод.

Фактор суперництва, а також умови організації і проведення змагань (визначення переможця, заохочення досягнутих успіхів та ін.) сприяють мобілізації людини і створюють сприятливі умови для максимального прояву фізичних можливостей, інтелектуальних, емоційних, вольових зусиль, а відповідно, і для розвитку певних якостей. Свідоме виконання правил і вимог, які висуваються до студентів під час змагань, привчає їх до самовладання, вміння стримувати негативні емоції, бути дисциплінованими. Слід пам’ятати, що суперництво та пов’язані з ним міжособистісні стосунки у ході боротьби за першість можуть сприяти не тільки формуванню позитивних (взаємодопомоги, поваги до суперника, глядачів тощо), але і негативних моральних якостей (егоїзм, марнославство, надмірне честолюбство, грубість). Крім того, максимальні фізичні і психічні зусилля, особливо з недостатньо підготовленими студентами при застосуванні змагального методу, можуть негативно вплинути на їхнє здоров’я, ставлення та інтерес до занять, подальше зростання фізичних якостей, удосконалення техніки рухів. Саме тому ефективність змагального методу досягається за рахунок умілого його використання викладачем.

Звичайно доцільність застосування цього методу залежить від виду і характеру фізичних вправ, статі, віку, фізичної підготовленості, стану здоров’я, властивостей нервової системи, темпераменту студентів та інших факторів.

Змагальний метод надає відносно обмежені можливості для дозування навантаження та для безпосереднього керівництва діяльністю студентів. Викладач управляє діяльністю студентів, які змагаються, головним чином шляхом, попереднього інструктажу.

При використанні змагального методу слід широко варіювати умови проведення змагань з тим, щоб максимально наблизити їх до тих вимог, які найбільше сприяють вирішенню поставлених завдань.

Змагання можуть проводитися в ускладнених або полегшених умовах порівняно з тими, що характерні для офіційних змагань.

Як приклади ускладнених умов змагань можна назвати такі:

- проведення змагань в умовах низької або високої зовнішньої температури, за несприятливих погодних умов;

- змагання зі спортивних ігор на невеликих полях і майданчиках, при більшій кількості гравців у команді суперників;

- змагання в іграх і єдиноборствах з ”незручними” суперниками, які застосовують незвичні техніко-тактичні схеми ведення боротьби;

- використання в процесі змагань важких снарядів.

Полегшені умови змагань можуть забезпечуватися:

- плануванням змагань на коротших дистанціях у циклічних видах спорту;

- спрощенням програми змагань – у складнокоординаційних видах;

- використанням легших снарядів (для метання), зниженням висоти сітки (у волейболі), зменшенням ваги м’ячів;

- застосуванням гандикапу, при якому слабшому учаснику надається визначена перевага: він стартує дещо раніше (циклічні види спорту), отримує перевагу при закинутих або забитих м’ячах (спортивні ігри) тощо.

Одним із цінних прийомів змагального методу є визначення переможців не за абсолютними результатами, а за крутістю кривої зростання досягнень. У цьому випадку перемога присуджується тим учасникам, які за певний строк показали більший приріст результатів.

Суттєве значення для для успішного здійснення фізичного виховання студентів має емоційна насиченість занять. Найяскравіше це реалізується при проведенні занять-змагань. Структура заняття складається по типу проведення самостійних ігрових занять з попередньою підготовкою студентів.

Заняття-змагання – передбачачають поділ студентів на групи (команди), які отримують завдання і правила їх виконання зазделегіть. Студентів попереджають, що в ході змагання буде враховуватись активність кожного члена команди і всієї команди в цілому. Рерультати кожного конкурсу, гри чи естафети заносяться у протокол. Перемагає команда, яка набирає більшу кількість балів.

Заняття-змагання захоплюють студентів, пробуджують у них інтерес і мотивацію до самостійного мислення та дій. Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури заняття, тому вона складається з п’яти елементів: створення мотивації, повідомлення завдань заняття та очікуваних навчальних результатів, надання необхідної інформації, інтерактивні вправи, підбиття підсумків і оцінювання результатів заняття.

Висновки

Нині існує багато справедливих зауважень щодо низького рівня фізичної підготовки випускників вищих навчальних закладів країни. Причинами такого становища є і незначна кількість годин, відведених на фізичне виховання, і недостатнє матеріально-технічне забезпечення, і слабке фінансування, і ряд інших факторів.

На жаль, практика свідчить, що чимало викладачів фізичного виховання проводять зі студентами заняття нецікаво і одноманітно, забуваючи про виховання та розвиток молодої людини. Зміст таких занять зводиться в цілому до механічного тренування, прийому нормативів, тобто налаштування студентів лише на виконання вимог програми, а не на розвиток їхніх фізичних якостей.

Зростаючі вимоги до підготовки молодих спеціалістів ставлять перед викладачами завдання щодо підвищення ефективності фізичного виховання як молоді, що займається фізкультурою та спортом, так і для спортивно інертних індивідуумів. Саме тому необхідно вдосконалювати методи викладання, шукати нові форми та засоби, що зацікавлять і забезпечать самовдосконалення з підвищення фізичної підготовки студентів як до спортивної діяльності, так і до високоякісної праці.

На сучасному етапі оптимізації системи фізичного виховання спостерігаються активні пошуки засобів та методів підвищення її ефективності.

Не останню роль відіграє змагально - ігровий метод. Регулярне і тривале виконання фізичних вправ змагально-ігрової спрямованості сприяють вирішенню однієї із основних задач фізичного виховання у вищих навчальних закладах – формування у студентів інтересу та потреб у фізичному самовдосконаленні.

Впровадження інновацій в організацію навчально-виховного процесу з фізичного виховання дозволяє змінити ставлення студентської молоді до особистого здоров’я. Залучення студентів до занять завдяки комп’ютерним технологіям, надання самостійності в цьому питанні веде до:

- появи творчої активності;

- самовираження;

- затвердження гідності особистості.

Новітні технології в організації навчальної та виховної роботи можуть не тільки підвищити ефективність навчального процесу, але й посилити мотивації до занять з фізичного виховання, бажання вести здоровий спосіб життя, фізично розвиватись та вдосконалюватись.

Інтернет-ресурси повинні бути доступні як викладачу, так і студенту. Ефективність використання позитивного досвіду багато в чому залежить від активності та бажання викладачів фізичного виховання використовувати різноманіття педагогічного інструментарію, підключати прогресивні інформаційні технології, постійно модернізувати навчально-виховний процес.

Література

1. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры: Учебн. для институтов физ. культуры — М.: ФиС, 1991.

2. Ю.Д. Бабанский. Педагогіка. Москва. 1988.

3. Н.К. Коробейніков, О.О. Михєєв, І.Г.Ніколаєнко. Фізичне виховання. 1989.

5. Под ред. А.Г. Айриянца. Волейбол. Підручник для фіз. інст-в.1989.

6. Под ред. Ю.І.Портних. Спортивні ігри. Підручник для фіз. інст-в. 1992.

7. Под ред. Т.Ю.Круцевич. Теорія і методика фізичного виховання.Київ 2003.

8. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. Посібник. – К.: Академвидав, 2004.

9. Васильков Г.А. Азбука м’яча. – К.: Здоровя, 1986.

10. Под ред. Ю.Н. Клещева, А.Г.Айриянца. Волейбол. М.: «Физкультура и спорт»,1985.