---

Автор:С.В.Кабанчук, викладач вищої категорії, керівник фізичного виховання Маріупольського технікуму Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Анотація: у статті визначені основні моменти необхідних викладачу фізичного виховання професійних якостей. Подано теорітично-практичний і аналітичний огляд основних підходів педагогів до їх вивчення і застосування на практиці. В статті висвітлено деякі моменти професійної діяльності і провідних ознак кваліфікації педагога.

Ключеві слова: вчитель,викладач, педагог,творець, фізичне виховання, інтуїція, професійна мова, професійна діяльність, професійні якості.

К.Д. Ушинський вважав, що «вчитель повинен бути одночасно й вихователем…Від кожного педагога - практика потрібно вимагати сумлінного виконання свого обов`язку та застосування всіх можливих засобів для ознайомлення з предметом діяльності свого життя». Тому, хоч би які докладні і точні інструкції викладання і виховання, вони ніколи не зможуть змінити собою недостатність переконань викладача, його особистість, педагогічну майстерність, професійні якості та ін. Метою статті є з’ясування необхідних професійних якостей сучасного викладача фізичного виховання. Проаналізувати негативні прояви в поведінці підростаючого покоління в їх ставленні до фізичної культури, зниженням значущості фізичних вправ для організму людини, в їх ставленні до навчання в цілому та зниженні авторитету вчителя, викладача. Яким повинен бути сучасний викладач такої складної спрямованості, як фізичне виховання,- ці питання хвилюють як педагогів, так і науковців різних галузей.

Креативність означає комплекс інтелектуальних і оригінальних особливостей викладача сприяючих самостійному висуненню проблем, генеруванню великої кількості особливих ідей і не шаблонному їх рішенню. Процес творчості - не прямолінійна дорога, а важкий шлях еволюційного саморозвитку. Творець формує мету, а мета формує творця і здійснює розвиток особи на семи рівнях: ресурсному, фізичному, особовому, між особовому, професійному, креативному і духовному.

Перший рівень - ресурсний, включає потенціал, даний від природи.

Другий - фізичний і фізіологічний ,пов'язаний із здоров'ям і фізичною енергією, фізичним розвитком і психологічним здоров'ям, що забезпечує творчість як вираз здоров'я особи.

Третій - особовий, визначає можливість саморозвитку і самовдосконалення.

Четвертий – між особовий, відкриває перспективи комунікабельності, взаємоповаги і довірливості при контактах з іншими людьми і співпраці.

На п'ятому професійному рівні простежуються професійна зрілість, мотивація зростання і прагнення до вищих цінностей буття.

Шостий – креативний рівень реалізується через новаторство і самокреативність. Важливим показником тут виступає уміння прогнозувати майбутнє, яке прямо пропорційно проникливості і творчій спонтанності.

Вищий – сьомий - духовний рівень виявляється в оригінальних світовідчутті, духовних цінностях, відвертості новому досвіду, певних моральних стандартах і т.д.

У професійній діяльності викладачі фізичного виховання дуже часто спираються на інтуїцію.

«Інтуїція це не тільки осяяння, але і напрацьований довгими роками досвід» ( П.К.Енгельмейер).

Дослідники виділяють наступні види інтуїції: чуттєву і логічну, евристичну, образну і інтелектуальну. Додатково існує наступна класифікація:

- наукова ( діє як наукове передбачення логіки дослідження і гіпотези)

 - стратегічна ( передбачення мети і кінцевого результату)

 - тактична ( образна і змістовна),

- емпірична ( заснована на основі досвіду, чуттєвого сприйняття, життєвих відносин)

- концептуальна ( «образ-поняття») - ейдетична ( «поняття -образ»),

-професійно-технологічна.

Кожен викладач повинен знати, що система цілей і завдань навчання руховим діям у фізичному вихованні це — одна з методологічних основ, на яких побудована система навчання, бо відомо, що сукупність дій тільки тоді набуває характеру діяльності, коли вона побудована на основі єдиної мети. Цілі навчання у фізичному вихованні мають специфічну спрямованість. У загально підготовчому напрямі мета, а точніше узагальнене завдання навчання, передбачає формування основного фонду рухових умінь і навиків (бігу, ходьби, стрибків, метань, плавання і т. п.), а також рухових дій, за допомогою яких вирішують специфічні завдання фізичного виховання. У професійно-прикладному напрямі фізичного виховання узагальнені завдання навчання формулюються з урахуванням особливостей професійної діяльності, вони визначають групи рухових дій. У спортивно-підготовчому напрямі узагальнене завдання навчання формулюється відповідно до специфіки вправи змагання — предмету вузької спеціалізації. Типовою для цього напряму є максимізація вимог: у одних видах спорту від спортсмена вимагається прояв фізичних якостей на максимальному рівні; у інших — максимальна точність і виразність дій при оптимальних рівнях зусиль, в третіх — максимальна точність при швидких змінах ситуації, але у всіх одночасно — максимальна ефективність, рішення рухової задачі.

С. Макаренко зазначав,що став «…справжнім майстром педагогіки тільки тоді,коли навчився говорити «йди сюди» 15-20 відтінками, коли навчився давати 20 нюансів в поставі фігури, обличчя, голосу…»

У професійній діяльності і креативності сучасного педагога грає важливу роль мова , яка визначає мету і характер праці, оскільки звичайні умови і функції спілкування отримують тут додаткове навантаження і з аспектів загальнолюдських переростають в аспекти професійні. Тип мовних подій визначають основними видами діяльності викладача фізичного виховання, до їх числа можна віднести заняття (урок), тренування по видах спорту, фізкультурне свято, спортивно - масові заходи, методичні ради і т. п. Конструювання мовних висловів в позначених мовних ситуаціях здійснюється через сукупність дій: ü Визначення сенсу вислову, усвідомлення мотиву вислову ü Розробка моделей дії ü Конкретизація завдань мовної взаємодії ü Оцінка вариативного мовного вислову ü Аналіз зміни позицій тих, що спілкуються ü Аналіз досягнення загального результату діяльності Викладачі повинні володіти основою професійної (спортивною термінологією) мови і мовної поведінки, максимально відповідною комунікативним завданням і мовним ситуаціям заняття фізичного виховання. Мовна поведінка викладача повинна включати систему мовних вчинків. Мовний вчинок характеризується як основна одиниця мовної поведінки людини, що реалізовує мовний намір для досягнення певного результату. У структуру мовного вчинку входять суб'єкт, об'єкт, мета, зміст, вербальні і невербальні засоби. У різноманітті мовних вчинків розрізняють такі комунікативні типи, як розповідь, питання, спонуку і вигук. Кожному з вчинків властивий свій синтаксичний, лексичний і інтонаційний лад. Залежно від використовуваних засобів виділяють два види мовної поведінки викладача: вербальне і невербальне.

Вербальна поведінка виконує інформаційну і комунікативну функцію, тобто за допомогою вербальних і акустичних засобів, викладач передає інформацію і обмінюється нею із студентами. Якість і ефективність використання вербальних засобів характеризується комунікативними якостями мови (правильністю, точністю, чистотою, виразністю, доступністю, багатством, логічністю). Показником ефективного використання акустичних засобів є сформована техніка мови, яка включає сформовані якості голосу і дикцію.

Невербальна поведінка виконує інформаційну і регулятивну функцію в процесі спілкування. До невербальних засобів відносять : рухи тіла - міміка, жести, пантоміміка; просторова організація спілкування. Процес навчання планується викладачем на основі розуміння цілей навчання, запропонованих Базовою навчальною програмою Фізичного виховання, а також на основі його власної підготовленості: знання вимог техніки рухових дій, що вивчаються, володіння методикою викладання, здатності врахувати умови навчання і рівень підготовленості студентів. Якщо воно не складне по структурі, доступно студентам по рівню вимог до їх фізичної, психічної і рухової підготовленості, то доцільний цілісний (дедуктивний) шлях їх освоєння. Якщо ж до складу дії входять складні операції, що пред'являють високі вимоги до рівня підготовленості студентів, роблять недоступним цілісне освоєння дії, то обирають шлях розчленованого (індуктивного) освоєння. При всьому цьому навчання може бути ефективним тоді — і лише тоді! — коли воно побудоване з урахуванням вимог теорії навчання, обґрунтованої даними сучасної науки. Викладач повинен не тільки стимулювати позитивні мотиви навчальної діяльності, але і піклуватися про блокування негативних. Це досягається, перш за все, продуманою організацією навчального процесу чіткою і послідовно здійснюваною системою вимог до навчальної дисципліни, ліквідацією можливостей порушувати ці вимоги. Якщо необхідна якість мотивації забезпечена, то успіх навчання залежить від наполегливості, сміливості, рішучості студентів, тобто від тих якостей, які визначають робочу активність.

Успішність професійної діяльності і креативність викладача фізичного виховання найбільшою мірою пов'язано з різноманітністю фахівця: ü знати фізіологічні і анатомічні основи рухової активності; теорію і методику фізичного виховання; уміти розповісти, показати (науково - методична підготовка),ухвалити нестандартне рішення; ü бути спостережливим, вимогливим; мати здібності до розподілу уваги, експресивні, авторитарні, конструктивні, організаторські здібності; ü використовувати методи підготовки студентів - спортсменів по видах спорту (фізична, технічна, психологічна, теоретична підготовка удосконалюються одночасно); ü відноситися з повагою до студентів і колег і багато що інше. На думку багатьох дослідників, одним з провідних ознак кваліфікації педагога все частіше називається відношення до нововведень, активну участь у інноваційних та суспільних процесах і конкретно в області педагогічної діяльності. У свій час В.О. Сухомлинський відзначав, що педагогічна праця повинна приносити радість тому , хто її здійснює, але для цього кожного педагога необхідно вести на щасливу стежку дослідження. Існує деяка сукупність розумових, досліджувальних і особових якостей викладача, сприяючих становленню і прояві творчості. Сьогодні є багато нових або модернізованих педагогічних ідей. Серед них ідея гуманізації та гуманітаризації освіти, ідея демократизації життя і управління освітою, ідея варіативності і свободи вибору індивідуальної освітньої траєкторії, ідея співпраці та неформального спілкування, ідея оптимізації та інтенсифікації виховання та освіти та інші.

 Слід відмітити, що у викладанні предмету Фізичне виховання, поняття «нове» не завжди повністю співвідноситися з поняттям «передаве», «прогресивне» і навіть ширшим поняттям «сучасне». Річ у тому, що передаве завжди зберігає багато що з традиційного. У педагогіці це особливо наочно : віра в людину, особу педагога, уміння спілкуватися і співробітничати, діалог, диференційований підхід засобів і методів проведення занять - ці і багато інших далеко не нових положень отримують нове звучання в самих новітніх педагогічних системах і концепціях фізичного виховання. Специфічними засобами навчання у фізичній культурі є фізичні вправи. Для оптимізації впливу фізичних вправ на організм студентів використовують тренажери, різні форми фітнесу, які також є засобами фізичної культури і фізичного виховання. В наш час просто неможливо зробити повноцінним навчання без використання комп’ютерних технологій: комп’ютерні програми тестування знань теорії і методики фізичного виховання,створення на сайті технікуму або на власному сайті викладача електронних підручників, програм – презентацій з різних видів спорту,електронної бази завдань і навчально- методичної літератури з самостійної теоретичної роботи та ін. Таким чином, фактори і професійні якості, які визначають діяльність сучасного викладача : знання предмета , жадання творення , гармонія науково-предметних і світоглядно- методологічних, дидактичних,психологічних знань, уміння організовувати навчальний процес, як педагогічну взаємодію, спрямовану на розвиток особистості,її підготовку до вирішення завдань життєтворчості,володіння культурою і загальнолюдськими цінностями, рухливість розуму, володіння сучасними інструментарієм вивчення особистості студентів, швидкість і оригінальність мислення, чуттєвість до проблеми, динамізм як механізм творчого розвитку,високі моральні якості, сильну волю, віра в покликання, емоційність, інтелект і т. п. Психологи класифікують педагогічні здібності залежно від виду діяльності, на який вони направлені (дидактичні , академічні, комунікативні та ін.) Викладачу фізичного виховання для ефективної педагогічної діяльності необхідно самому володіти на високому рівні , як загальними так і спеціальними здібностями , вміннями і навиками. А також бути фізично розвиненим, мати спортивний, охайний зовнішній вигляд.

Викладачами МТ ДНУЕТ було проведено соціально-психологічне дослідження для виявлення професійних якостей, якими повинен володіти сучасний викладач фізичного виховання у баченні сучасного студентства. Було визначено рейтинг професійних якостей викладачів за думкою студентів. Для отримання справедливих результатів опитування було анонімним. Студентам (100) пропонувалость поставити один бал за важливу на їхню думку якість сучасного викладача, сума балів підсумувалася в табл.

 

Перелік якостей  Кількість балів
1. Доброзичливість-72
2. Тактовність-68
3. Професіоналізм-97
4. Знання предмета-85
5. Почуття гумору-63
6. Цікаве викладання предмета-71
7. Справедливість-58
8. Вимогливість-45
9. Охайний , спортивний зовнішній вигляд-65
10. Жорстокість-4
11. Впевненість в собі-45
12. Вміння розуміти кожного(володіння психологією)-70
13. Володіння державною мовою-35
14. Володіння технікою фізичних вправ-67
Висновки: Найважливішим для педагога, що зазначали ще К.Д.Ушинський, В.А.Сухомлинський, А.С.Макаренко, повинна бути любов до дітей та особисті переконання. На думку студентів, найважливішими професійними якостями викладачів є: «професіоналізм, знання предмета, вміння розуміти кожного, цікаве викладання предмета, доброзичливість, тактовність, справедливість, почуття гумору та ін.». Показниками креативності у викладанні фізичної культури і фізичного виховання можна назвати: творче мислення, оригінальність, допитливість, уява, інтуїція, емоційність, відчуття гумору, творче відношення до професії, глибокі знання теорії і методики фізичного виховання,анатомії і фізіології спорту, вікової психології, психології спорту.